Весна тогда оборвалась
На самом интересном месте
С Живущим вдруг пропала связь,
Не поступали даже вести.
И я закрылся сам в себя
И стал напоминать улитку
И солнце село за моря,
Захлопнул ветер в сад калитку...
Молчал, чего-то там читал,
Ходил как тень, искал надежду,
Под нос чего-то причитал
И делал вид, что всё как прежде.
Но всё прошло, я был один
И никому я не был нужен,
Но всё же был я гражданин
И сердце прыгало наружу.
Кричало Слово изнутри,
Прищемленным несправедливо -
Наказан был я, как плетьми
И мне молчанье кляпом было.
И я мечтал себя раздать
Но даром брать никто не думал,
И вот тогда я стал писать,
Себя отняв из общей суммы.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Стихи твои правильные, и переживания твои понятны - также проходили и проходим, НО! вот это мне очень понравилось: "И вот тогда я стал писать, себя отняв из общей суммы".
Молодец, Александр! Так держать!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
